Время работы:
Пн - Пт с 9°° до 18°°
Прием заказов по телефону:
Пн - Пт с 9°° до 18°°
Резервирование лекарств:
(044) 384-20-33
(097) 310-32-12
(095) 803-51-21
(073) 092-77-38
Заказ звонка
Если Вы не можете нам дозвониться, воспользуйтесь услугой "заказа звонка".
Заказ звонка
Корзина   Цены в ГРН
Корзина
0,00
Главная | Как заказать? | Оплата, доставка, скидки | Центры самовывоза | Отзывы | Форум | О нас
 
Уважаемые покупатели!
У нас открылся новый центр самовывоза по ул. Филатова 2/1
(ЖМ Французский Квартал, метро «Лыбедская»).

Миоритмил табл. 200 мг. №30

Миоритмил табл. 200 мг. №30

Миоритмил табл. 200 мг. №30
Код товара: 19404
Производитель: «Дарница»
Наличие: Есть
Цена:  52,00
Цена и наличие товара действительны на 08.12.2016
Кол-во:    x 52,00  =  52,00 грн
Назад Купить

Инструкция

Миоритмил табл. 200 мг. №30
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІОРИТМІЛ®-ДАРНИЦЯ

MIORITMIL-DARNITSA

 

 

Склад:

Діюча речовина: 1 таблетка містить аміодарону гідрохлориду 200 мг у перерахунку на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, картопляний крохмаль, повідон (полівінілпірролідон низькомолекулярний медичний), кросповідон, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Антиаритмічні препарати III класу.

Код АТС. C01BD01.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування та профілактика пароксизмальних порушень ритму:

-                     небезпечні для життя шлуночкові аритмії;

-                     шлуночкова тахікардія;

-                     профілактика фібриляції шлуночків, зокрема після кардіоверсії;

-                     cуправентрикулярні аритмії, особливо пов’язані з WPW–синдромом (при неефективності або неможливості іншої терапії);

-                     пароксизм мерехтіння та трепотіння передсердь;

-                     передсердна та шлуночкова екстрасистолія;

-                     аритмії на фоні коронарної недостатності або хронічної серцевої недостатності;

-                     парасистолія;

-                     шлуночкові аритмії у хворих з міокардитом Шагаса.

 

Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату. Підвищена чутливість до препаратів йоду. Синдром слабкості синусного вузла. Синусна брадикардія. SA–блокада. AV–блокада II–III ст. (без використання кардіостимулятора). Кардіогенний шок. Гіпокаліємія. Колапс. Артеріальна гіпотензія. Гіпотиреоз, тиреотоксикоз. Інтерстиціальні хвороби легенів. Прийом антидепресантів інгібіторів МАО.

 

Спосіб застосування та дози Миоритмил табл. 200 мг. №30. Дорослим внутрішньо (до їжі) – 600–800 мг на добу за 2– 3 прийоми, через 5–15 днів дозу зменшують до 300–400 мг/добу, потім переходять на підтримуючу терапію по 200–300 мг/добу за 1–2 прийоми. Щоб уникнути кумуляції приймають протягом 5 днів, потім роблять перерву на 2 дні. Можливий також прийом впродовж 3 тижнів на місяць з тижневою перервою.

Для дорослих: середня терапевтична разова доза – 200 мг, середня терапевтична добова доза – 400 мг, максимальна разова доза – 400 мг, максимальна добова доза – до 1200мг.

 

Побічні реакції.

З боку нервової системи: головний біль, слабкість, запаморочення, депресія, відчуття втоми, парестезії, слухові галюцинації, при тривалому застосуванні – периферична нейропатія, тремор, порушення пам’яті, сну, екстрапірамідні прояви, атаксія, неврит зорового нерва, при парентеральному застосуванні – внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів чуття: увеїт, відкладення ліпофусцину в епітелії рогівки (якщо відкладення значні і частково заповнюють зіницю – скарги на крапки, що світяться, або пелену перед очима при яскравому світлі), мікровідшарування сітківки.

З боку серцево–судинної системи: синусна брадикардія (рефрактерна до м-холіноблокаторів), AV–блокада, при тривалому застосуванні – прогресування хронічної серцевої недостатності, тахікардія типу "пірует", посилення існуючої аритмії або її виникнення.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня Т4 (концентрації вільного й загального сироваткового тироксину) при нормальному або незначно зниженому рівні Т3 (концентрації вільного й загального трийодтиронину), гіпотиреоз, тиреотоксикоз (потрібна відміна препарату).

З боку дихальної системи: при тривалому застосуванні – кашель, задишка, інтерстиціальна пневмонія або альвеоліт, фіброз легенів, плеврит, при парентеральному застосуванні – бронхоспазм, апное (у хворих з тяжкою дихальною недостатністю).

З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, зниження або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в епігастрії, біль у животі, запори, метеоризм, діарея, рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ, при тривалому застосуванні – токсичний гепатит, холестаз, жовтяниця, цироз печінки.

З боку крові: при тривалому застосуванні – тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія.

Алергічні реакції: шкірні висипання, ексфоліативний дерматит.

Інші: міопатія, епідидиміт, зниження потенції, алопеція, васкуліт, фотосенсибілізація (гіперемія шкіри, слабка пігментація відкритих ділянок шкіри), свинцево–синя або голубувата пігментація шкіри, при парентеральному застосуванні – гарячка, підвищене потовиділення.

 

Передозування. Симптоми: брадикардія, AV–блокада, зниження артеріального тиску, запаморочення, галюцинації.

Лікування: промивання шлунка, призначення холестираміну; при брадикардії – бета–адреноміметиків або установка кардіостимулятора; при тахікардії типу "пірует" – внутрішньовенне введення солей магнію, кардіостимуляція. Симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування в період вагітності та лактації можливе тільки при загрозливих життю порушеннях ритму при неефективності іншої антиаритмічної терапії (викликає у новонароджених гіпотиреоз, зоб, брадикардію і затримку розумового розвитку).

 

Діти. Безпека та ефективність застосування в дітей не визначені, початок і тривалість ефекту в них можуть бути менше, ніж у дорослих. Початкова добова доза 8–10 мг/кг або 800 мг на 1,72 м2/добу поверхні шкіри, у продовж 8–15 днів до настання початкової терапевтичної дії, після чого дозу зменшують до 5 мг/кг або 400 мг на 1,72 м2 поверхні тіла в добу в плині декількох тижнів, а потім з наступним переходом на підтримуючу терапію 2,5 мг/кг або 200 мг на 1,72 м2/добу поверхні шкіри.

 

Особливості застосування.

Перед початком терапії необхідно провести рентгенологічне дослідження легенів, оцінити функцію щитовидної залози (концентрація гормонів), печінки (активність трансаміназ) і концентрацію електролітів плазми.

Рекомендується щорічне рентгенологічне дослідження легенів, 1 раз на півроку – дослідження функції зовнішнього дихання, вміст Т3 і Т4. За відсутності клінічних ознак дисфункції щитовидної залози лікування припиняти не слід.

В період лікування періодично проводять аналіз ЕКГ (ширина комплексу QRS і тривалість інтервалу Q–T), трансаміназ (при підвищенні в 3 рази або подвоєнні у разі початкової підвищеної їх активності дозу зменшують, аж до повного припинення терапії).

Для профілактики розвитку фотосенсибілізації рекомендується уникати перебування на сонці або користування спеціальними сонцезахисними кремами.

Необхідне періодичне спостереження окуліста (виявлення значних відкладень в рогівці або розвиток порушень зору вимагає відміни аміодарона). Відкладення ліпофусцину в епітелії рогівки при зменшенні дози препарату або його відміні зникає.

Пігментація шкіри після припинення лікування зменшується і поступово поволі зникає.

Після припинення лікування функція щитовидної залози нормалізується.

При відміні можливі рецидиви порушень ритму.

Після відміни фармакодинамічний ефект зберігається протягом 10–30 днів.

Містить йод (у 200 міліграмах – 75 міліграм йоду), тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі.

При проведенні хірургічних втручань поінформувати анестезіолога про прийом препарату (можливість розвитку гострого респіраторного дистрес–синдрому у дорослих безпосередньо після хірургічного втручання).

Препарат не бажано приймати одночасно із сорбентами та антацидами.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Підвищує концентрацію в плазмі хінідину, прокаїнаміду, флекаїніду, фенітоїну,

циклоспорину, дигоксину (при сумісному застосуванні рекомендується зниження дози дигоксину на 25–50 % і контроль його плазмових концентрацій).

Підсилює ефекти антикоагулянтів непрямої дії – варфарину та аценокумаролу (взаємодія на рівні мікросомального окиснення). У цих випадках дозу варфарину слід зменшити до 66 %, а аценокумаролу – до 50 % і контролювати протромбіновий час.

Антиаритмічні лікарські засоби Ia класу, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, "петльові" діуретики, тіазіди, фенотіазини, астемізол, терфенадин, соталол, проносні, глюкокортикостероїди для системного застосування, тетракозактид, пентамідин, амфотерицин В для внутрішньовенного введення – ризик розвитку аритмогенної дії (подовження інтервалу Q–T, поліморфна шлуночкова тахікардія, схильність до синусної брадикардії, блокаді синусного вузла або AV–блокаді).

Бета–адреноблокатори, верапаміл та серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку брадикардії та пригнічення AV–провідності.

Загальна анестезія (засоби для інгаляційної анестезії), оксигенотерапія – ризик виникнення брадикардії (резистентної до атропіну), вираженого зниження артеріального тиску, порушення провідності, зниження хвилинного об’єму крові.

Лікарські засоби, що викликають фотосенсибілізацію, надають аддитивну фотосенсибілізуючу дію.

Аміодарон може пригнічувати поглинання щитовидною залозою натрію йодиду (I 131, I 123) і натрію пертехнетата (Tc99m); препарати Li+ підвищують ризик розвитку гіпотиреозу.

Холестирамін зменшує всмоктування, а циметидин збільшує період напіввиведення (Т1/2) та концентрацію аміодарону в плазмі.

Підвищує ризик розвитку дозозалежних побічних ефектів симвастатину (в т. ч. міопатії, рабдоміолізу); доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг/добу. Якщо при такій дозі симвастатину не вдається досягти терапевтичного ефекту, слід перейти на інший статин, який не вступає у взаємодію з аміодароном.

Інгібітори ВІЛ–протеази (в т. ч. індинавір) підвищує концентрацію аміодарону.

Грейпфрутовий сік підвищує показник площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та максимальну концентрацію в крові (Cmax) аміодарону на 50 % і 84 % відповідно.

Рифампіцин знижує концентрацію аміодарону та дезетиламіодарона.

Фентаніл – ризик розвитку брадикардії, зниження артеріального тиску і серцевого викиду.

Лідокаїн для локальної місцевої анестезії та аміодарон пероральний – ризик розвитку синусної брадикардії, парентеральний – ризик розвитку судом (підвищення концентрації лідокаїну).

Дизопірамід, фторхінолони, макролідні антибіотики, азоли – підвищують ризик подовження інтервалу Q–T.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аміодарон є основним представником III класу антиаритмічних препаратів. Має широкий спектр антиаритмічної дії. Антиаритмічна дія препарату пов’язана з його здатністю викликати збільшення тривалості потенціалу дії клітин серцевого м’яза та ефективного рефрактерного періоду кардіоміоцитів передсердя, шлуночків серця, атріовентрикулярного вузла, додаткових шляхів проведення, що призводить до зниження автоматизму синусного вузла, уповільнення проведення імпульсу по всіх ділянках провідної системи серця, зниженні збудливості.

Антиангінальна дія аміодарону обумовлена частково його судинно–розширювальними та антиадренергічними властивостями. Препарат неконкурентно інгібує альфа– і бета–адренорецептори, зменшує опір коронарних судин, що призводить до збільшення коронарного кровотоку, зменшує частоту серцевих скорочень, призводить до

зниження потреби міокарда в кисні, дещо знижує периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск.

Механізм дії аміодарону пов’язаний з блокадою іонних каналів клітинних мембран кардіоміоцитів (головним чином калієвих; у дуже невеликому ступені – кальцієвих і натрієвих).

 

Фармакокінетіка.

Всмоктування.Абсорбція повільна та варіабельна – 30–50 %, біодоступність – 30–50 %. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) – 3–7 год. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації – 1–2,5 мг/л. Зв’язок з білками плазми – 95 % (62 % – з альбуміном, 33,5 % – з бета–ліпопротеїнами).

Розподіл. Об’єм розподілу – 60 л. Має високу жиророзчинність, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з хорошим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вища, ніж в плазмі відповідно в 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону обумовлюють необхідність застосування препарату у високих навантажувальних дозах. Проникає крізь

гематоенцефалічний бар’єр та плаценту (10–50 %), секретується з грудним молоком (25 % дози, отриманої матір’ю).

Метаболізм. Метаболізуєтся в печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон фармакологічно активний та може підсилювати антиаритмічний ефект основної сполуки.

Можливо, метаболізується також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть досягати 60–80 % концентрації аміодарона. Є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 в печінці.

Виведення. Враховуючи здатність до кумуляції та пов’язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметрів, дані по періоду напіввиведення (T1/2) суперечливі. Виведення аміодарона після перорального прийому здійснюється в 2 фази: початковий період – 4–21 год, в другій фазі T1/2 – 25–110 днів. Після тривалого перорального прийому середня T1/2 – 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, бо, можливо, необхідний принаймні 1 міс для стабілізації нової плазмової концентрації, тоді як повне виведення може тривати більше 4 міс).

Виводиться з жовчю (85–95 %), нирками виводиться менше 1 % прийнятої всередину дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності в зміні дозування). Аміодарон і його метаболіти не піддаються діалізу.

 

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості

Таблетки білого або білого із злегка кремуватим відтінком кольору.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.


Внимание
Данная инструкция по применению предназначена исключительно для ознакомления. Перед использованием препарата Миоритмил вы должны обязательно проконсультироваться с врачом.


На этой странице вы можете зарезервировать товар Миоритмил, чтобы потом забрать его в одном из наших центров самовывоза по цене сайта.

Если у вас возникли какие-то вопросы по товару или подбору аналогов для Миоритмил, вы можете проконсультироваться у нашего оператора-провизора по телефону (044) 384-20-33. Так же у оператора вы можете узнать информацию по наличию Миоритмил, возможности и сроках доставки.

Обратите внимание, что актуальность цены на Миоритмил указана выше в блоке информации о товаре. Если же в графе «наличие» для товара Миоритмил указано «на складе» или «под заказ», то его цена на момент продажи может отличаться от указанной на нашем сайте.

Эту страницу Вы можете найти в поисковых системах по запросу «Миоритмил Аптека 0303» или «Аптека 0303 Миоритмил купить».